АВТОБІОГРАФІЯ ПТИЦЬКОЇ КОРЕСПОНДЕНТКИ-САМОУЧКИ ЛІНИ КАРАТІСТКИ. НЕВИГАДАНА ІСТОРІЯ,ЗАСНОВАНА НА РЕАЛЬНИХ ФАКТАХ. ​​ ​​І все було б добре у нашій Птичі,якби не проживала в ній відьмарська сім"я "каратистів". І село для них уже не Птича,а "Звіряча", і люди не люди,а звірі. Але ж заглядати кожен має у свій город,а не до сусіда.Та звикла відьмарська сім"я заглядати до сусідів у город. Віктор Диво зловив у своєму,як картопельку крадуть посеред ночі, тай роздягнув стару відьму до трусів,щоб більше не лазила,а молода була каратисткою тай утікла. Взяла стара відьма ту картопельку,і повезла з чоловіком у Львів,бо ж все їй грошей мало було,все пиляла і пиляла свого чоловіка. Але зі Львова повернулася сама,бідного там інфаркт так і взяв,і віддав він у Львові Богу душу. Але так сподобалося старій відьмі голяка гасати,що час від часу дивувала сусідів,то голяка на городі побігає,то голяка корівчину вижене-сміялися люди,але не дивували,стара ще діда хотіла. Жив у них ще один родич Ваня звали,бідолаху відьми так мучили,що геть з глузду з"їхав,все ходив по людях,то цигарочку попросить,то борщику,щоб хтось пригостив, бо ж їсти не давали бідоласі так, як немали коли,тому що стара відьма собі хлопа шукала,а молода каратистка собі. Ще коли баба Дарія була жива,то все шкодувала синочка,то йому цукерочку дасть,то печива,то солодкої водички. Та замучила бідолаху відьма, наймитом зробила," Іди туди - зроби те", у бідолахи ноги спухли,вени повилазили,щей мозолі спокою не дають. Так бідний за роботою і помер. Вигнав корови,прийшов до хати ліг тай не встав. Тішилися всі,на один рот менше стало. Щоправда було у каратистки двоє діток,і був чоловік. Чоловік у каратистки Віталій довго не затримався (напевне чари відьомські не взяли). Віталій ще періодично приїжджав до каратистки(для парування),але довго відьом не витримував тай тікав. Алька кляла маму,що все це через неї. Та стара відьма пригрозила вигнати Альку з виводком,так як вона чужим байстрюком була(не рідна відьмі). Алька ж не витримала лихої долі,тай подалася до Німейчини. Правда,не довго там заробляла,"втелепалася" Алька в халепу. Та так "втелепалася" що інтерпол зацікавився нею.І стала Алька не каратисткою,а Гіменем. Змінила Алька прізвище і подалася до Путіна гроші сепаратистські заробляти. Роботу гарну запропонували-у готелі сепаратистів обслуговувати .Алька погодилася зразу,це ж її,до того ж репутація уже добряче зіпсована. А тут іще дочки ніяк вчитися не хочуть. Старша Ліна особлива була,як то кажуть, "Дав Бог талант,та не дав розуму". Ліна здобула середню освіту,тай подалася до Тернополя вчитися,але там Ліна довго не втрималася. Дізналася дружина декана,що Ліна розділяє ліжко з її чоловіком,тай нагнали Ліну подальше від гріха. Але ж мамі москалі платили добре,тож швиденько приїхала з сепаратиськими грошенятами,щоб Ліну подальше з села забрати,адже люди у селі все про всіх знають. Тож продовжила Ліна свою науку у Львові. Мама до сепаратистів назад,бо ж робота хороша,а тут вона вже не має товарного вигляду. І тішиться мама,що Ліна навчається, "дивись і люди з неї будуть". Та Ліна і у Львові не втрималась,бач гени беруть своє,мама у москалів заробляє,а Ліна тією ж діяльністю у Львові стала займатись. Тож поперли Ліну і звідти,бо ж репутацію їм псувала. Тим часом,мама знов з грошиками російськими підоспіла,тай заходилася зуби собі та Ліні вставляти,бач попсувалися всі (напевне через свою діяльність). Повставляли вони зуби,зробили зачіски, (бо ж дуже вуха у Ліни були "екстраординарні") такі,що аж сусіди дивувалися,в кого така вдалася? Наче у батьків і не пішла,але мама так і не зізналася чия дочка Ліна... Тай подалися мама з донькою до Франківська,де вчилася менша донька Ніка, можливо там втримається Ліна. Мама тих "расєйських" грошенят заплатила,кому треба - і Ліна вже навчалася з сестрою,все ж двом краще ніж одній. Двоє стали жити,двоє на об"їздну вийдуть,закурять, тай всяк водій підбере,так і у Птичу доїдуть, щей по дорозі зароблять. Але у селі довго не затримувалися,бо відьма своє життя влаштовувала,знайшла діда з авто,тай нащо їй ті байстрюки, тож спроваджувала їх дуже швидко. Все й ніби добре стало,життя продовжувалося,але Ліна додавала клопоту всім,тай не забаром " у подолі принесла" Мама як завжди з руськими рублями підоспіла,і стала думати гадати як цю проблему розвязати. Вирішила Ліну швиденько заміж видати. Стара відьма стала чаклувати,але біда хлопа забрала. Та оскільки термін пізній був,то вирішили дитинку у кацапії збутися. Тай "згинула" Ліна з села на цілих три місяці... Приїхавши з московії,вона подалася у Франківськ,але ж гени беруть своє,і Ліна знову "заступила". Та на цей раз вирішила дитя залишити собі. Приїхала у село,кинула оком на першого ліпшого хлопа. Відьма з зіллям на цей раз не прогадала: Напоїла,у ліжко вложила. І сказала Ліна до Стефанка:"У нас буде дитинка." Довго пручався хлопчина:"Не може бути". Але Ліна чаєм напоїла,і затьмарилося все в голові. Прийшов до мами і каже:"Одружуюсь". Мама плакала,благала:"Не роби цього синку" (бо ж всі знали сім"ю відьомську). Син матір не послухав,бо ж Ліна наполягала на одружені. Скоро живіт буде до носа. Весілля було не велике навіть хрещених не кликали. Немає чого лишній рот годувати. А відьма стара бідкалась: "Мені б лише молодих звінчати", та не де-не-будь,а в Почаєві хотіла. Та відмовили у Почаєві з "пузом" вінчати. Тому стара відьма стала о.Ніколая просити,а він дуже доброї вдачі,тай обвінчав Ліну та Стефана. За що йому тепер Ліна "гречно дякує". І не встиг той медовий місяць у них пройти,як Ліна уже й хлопчика родила. Хлопчик здоровенький був,гарненький,тільки ось біда,на Стефанка зовсім не схожий.. Тому Ліна його і не показувала злій свекрусі,а то ще запідозрить щось лихе. Ліна все ж казала до Стефанка :"Давай похрестимо дитя якомога швидше"(бо ж в селі боротьба за храм). Все ж дитя хотілося похрестити в православії,а не в розколі. Відьма знову до о.Ніколая пішла,так і хрестини відгуляли. Та бабусі онука так і не показали,на що Стефан так образився,що зібрав речі і до мами. Мама прийняла радо,все ж синочок рідненький. Тим часом Ліна з гніву не знаходила собі місця:"Щож люди скажуть,чоловік покинув через нагуляну дитину". Взялася Ліна заманювати Стефана назад,то речі за ворота виставить,то по телефону пригрозить. Тай вернувся Стефан за речами,а Ліна його відьомським чаєм поїть й примовляє,що кохає,щоб не йшов від неї. Знову на Стефана чари подіяли,лишився у Ліни. Вирішив : "Чиї бички не скакали,телятко моє". Ну,думає Ліна "Сімейне життя налагодилося,а так,як освіти не здобула,вирішила кореспондентською діяльністю зайнятися. І вирішила на "фейкових" історіях кар"єру збудувати. Тут і нагода підвернулася(в селі в цей час іде боротьба за храм). То напише,що за УПЦ лише 20 людей,то в них "фейкова" приватизація. Але ж все у них добре,за УПЦ 300 людей,і вже відбулося три судових засідання,за вироком яких громада УПЦ є власником даної будівлі. Ось така "горе-журналістка" вже рік не дає спокійно жити в селі. Але ж немаючи освіти важко в селі заробити на хліб з маслом. От і перекваліфікувалася Ліна на"фейкового" кореспондента. І тепер кожна сім"я,яка хотіла КП (а яку й заставили,так як вони "еліта" мусить здати останні кревні не тільки на "горе-попа" ,то щей Ліна зажадала не малу копійчину,адже аргументи вагомі-день і ніч в інтернеті сидіти і брехні збирати,що на дитну й часу не вистачає. А мама Ліни - Алька Гімень,сидить у Хутіна-пуйла і сепаратистські гроші заробляє,бо ж на Україні їй зась з"являтися надовго. Ото ж сидить у Москві і підгавкує своїй доні,не боячись кари Господньої. Ось і розповіді кінець, а хто дочитав до кінця молодець!!!

Теги других блогов: автобіографія відьми каратистки